Прес-релізи
17 червня - Міжнародний день боротьби з опустелюванням
17 червня – відзначається людством як
всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами. Цього року він Деградація земель та опустелювання вже давно набули
глобального виміру та є одними з найбільших викликів для сталого розвитку
людства, спричиняючи серйозні проблеми як екологічного, так і
соціально-економічного характеру, включаючи голод та вимушену міграцію
населення.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 19.12.2007 №
62/195 було проголошено Декаду ООН щодо пустель та опустелювання (2010 - 2020
роки).
За даними міжнародних організацій та експертів за
період з 1981 по 2003 роки було деградовано 24% ґрунтів планети.
Щорічно людство втрачає 12 мільйонів гектарів земель та
75 мільярдів тон родючих ґрунтів.
На землях, які втрачаються щорічно, можна було б отримувати
20 млн. тон зерна.
Землі України також зазнають суттєвого впливу
деградаційних процесів, серед яких найбільш масштабними є ерозія (близько 57,5%
земель країни), забруднення (біля 20% земель країни), підтоплення територій
(близько 12% земель країни).
Щорічно фіксується біля 23 тис. одиниць зсувів.
Внаслідок абразії руйнується до 60% узбережжя
Азовського і Чорного морів, протяжність якого, з урахуванням берегової лінії
лиманів, становить 2870 км.
Кількість підземних і поверхневих карстопроявів складає
близько 27 тисяч.
Разом з тим, ситуація продовжує
загострюватися, серед іншого через зміни клімату. Зокрема, для більшості
регіонів України (крім західних областей) 2007 та 2010 рр. були найтеплішими за
всю історію регулярних метеорологічних спостережень (80−150 років).
Як зазначила у своєму посланні з нагоди 17 червня
Виконавчий секретар Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням п. Монік
Барбю, зміни клімату підштовхують наші екосистеми до межі руйнування, а за
неспроможність боротися з деградацією земель ми розплачуємося своєю безпекою.
Конвенцію ООН про боротьбу з опустелюванням (далі -
КБО) було прийнято 17 червня 1994 року в м. Париж, Франція, для консолідації
світових зусиль у подоланні проблем деградації земель, а 26 грудня 1996 року
вона набула чинності.
КБО є однією з найбільших міжнародних угод
природоохоронного спрямування поряд з Конвенцією ООН про біологічне
різноманіття та Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату. Разом вони складають
три так звані Ріо - Конвенції, що були узгоджені під час Всесвітнього саміту зі
сталого розвитку, який проходив у 1992 році в місті Ріо-де-Жанейро, Бразилія.
В рамках КБО, опустелювання розглядається не як процес
утворення пустель, а як будь-яка деградація земель під впливом природних чи
антропогенних чинників.
Саме тому, сторонами Конвенції на сьогодні є 193 країни
світу, у тому числі і ті, на території яких природні пустелі взагалі відсутні.
Україна приєдналася до КБО згідно із Законом від 4
липня 2002 року №61-IV, отримавши додаткову можливість для використання
світового досвіду і міжнародних ресурсів у відповідній сфері та взявши на себе
зобов’язання щодо впровадження цієї Конвенції.
Одним з основних зобов’язань уражених країн – Сторін
КБО є розроблення національних програм дій, що мають відповідати 10-ти річній
Стратегії впровадження цієї Конвенції на 2008 -2018 роки.
Згаданою Стратегією визначено чотири стратегічні цілі:
1) покращити умови життя населення уражених
територій;
2) покращити стан уражених екосистем;
3) генерувати глобальні вигоди через ефективне
впровадження КБО;
4) мобілізувати ресурси в підтримку впровадження
КБО шляхом налагодження ефективного партнерства між національними та
міжнародними суб’єктами.
У 2011 році Урядом було схвалено Національний план дій
з охорони навколишнього природного середовища України на 2011 - 2015 роки
(розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 577-р).
Серед іншого, цим Планом передбачено розроблення
Мінприроди, Мінагрополітики, Держземагентством, та іншими центральними органами
виконавчої влади проекту Концепції боротьби з деградацією земель та
опустелюванням та відповідного Національного плану дій.
На сьогодні, кількість землевласників та
землекористувачів в Україні перевищує 25 млн. осіб.
Тому розв’язання проблем деградації земель та
опустелювання можливе лише за умови поєднання зусиль органів виконавчої влади
та місцевого самоврядування, наукових установ та експертів, неурядових організацій
з тими, хто безпосередньо господарює на землі.
|